На допомогу батькам, вчителям. Підлітки та наркотики.

 

Підлітки та наркотики.

Наркоманія (від греч. narke – заціпеніння і манія) – хвороба, що характеризується непереборним потягом до наркотиків.

“Систематичне вживання наркотику, як правило, викликає потребу у збільшенні доз. При наркотичній залежності вражаються внутрішні органи, виникають неврологічні і психічні розлади, розвивається соціальна деградація”. За оцінками фахівців зараз у світі налічується приблизно 200 млн. споживачів наркотиків. Іноді називають цифру в кілька разів більшу. Згідно деяких даних, сьогодні у наших містах 60 відсотків хлопчиків і 20 відсотків дівчат віком 15-17 років вже знайомі з наркотиками. Не всі вони їх вживали, але з проблемою знайомі. Небезпека ходить поряд із підлітками. А ті з них, хто спробував вживати наркотик, уже перебувають у небезпеці.

Чому підлітки обирають наркотики?

Цей вік – особливий період і в житті дитини, і в житті її батьків. Дитина дорослішає, намагається приймати перші самостійні рішення, і, звичайно, більше часу починає проводити поза домом. Це нормальний період розвитку дитини. Але саме в цьому віці дуже часто виникають конфлікти в сім’ях, із ровесниками. Непорозуміння, образи, якісь нез’ясовані ситуації можуть підштовхнути дитину до вживання наркотичних засобів. Це спроба заховатися, відійти від неприємностей.

Однією з причин вживання наркотичних засобів є цікавість. Якщо дитина знаходиться в компанії, де всі вживають наркотики, їй важко утриматися. Коли підліток ще не сформував свою точку зору, він піддається впливу групи. У цьому віці характерне саме колективне вживання наркотиків. Бувають випадки і насильного вживання, коли молоду людину підсаджують на наркотик. Велике значення має оточення, благополуччя в родині, приклад батьків. Щоб виявити ранні ознаки вживання наркотиків, на етапі перших спроб, треба уважно стежити за станом підлітка.

Ознаки вживання психотропних речовин

Про вживання наркотичних засобів свідчать перепади настрою – від стану ейфорії, веселощів до агресії, злоби, дратівливості. Ці стани змінюються дуже швидко. Збивається ритм сну – вдень дитина може бути кволою, сонливою, а під вечір активізується, рветься погуляти. Потім затримується, приходить пізно, або й взагалі не з’являтється додому. Характерна поява у дітей нових висловлювань, так званого «жаргону» або «сленгу». Це не є100% ознакою того, що дитина вживає або пробує наркотики, але може вказувати на небезпечне коло спілкування. З’являються нові друзі, дитина намагається приховувати їх імена, номери телефонів, обманює, виходить з приміщення, коли хтось телефонує.

Діти стають замкнуті, відчужуються від близьких, пропускають заняття, крадуть, виносять із дому речі, з’являється схильність до депресивних станів.

Також характерна зміна апетиту. Після прийому деяких наркотичних засобів інколи з’являється «вовчий» апетит, характерні потяг до солодкого та спрага. Організм бореться і намагається розбавити таким чином наркотичну отруту.

Підлітки, які вживають наркотики, стають неохайними. Вони перестають звертати увагу на свій зовнішній вигляд.

Ще однією характерною ознакою є зміна зіниць. В нормі у людини зіниці на світлі вони звужуються, а в темряві – розширюються. Якщо зіниці підлітка розширені майже на все око і не реагують на яскраве світло, це може бути ознакою того, що дитина знаходиться під впливом наркотику.

Насторожити батьків повинна й протилежна ситуація – якщо зіниці дуже вузенькі і в темряві не розширюються.

Також треба уважно спостерігати, чи не з’явились у підлітка сліди від уколів. Зазвичай дитина намагається приховувати їх довгими рукавами або татуюванням.

Навіть перша спроба може бути летальною!

Серед молоді нерідко побутує думка: немає нічого страшного, якщо спробувати наркотик один раз. Це дуже небезпечна помилка. Навіть перше знайомство з наркотиком може викликати алергічну реакцію, загострення прихованої вади серця, гостру кисневу недостатність у клітинах мозку і серцевому м’язі й скінчитися летально.

Чим молодша людина, тим пагубніше впливає наркотик на її організм. Хронічне отруєння наркотиком різко уповільнює ріст, фізичний і психологічний розвиток.

А також:

• пропуски занять, зниження успішності в навчанні;

• різкі зміни у поведінці, що не були властивими раніше; (необгрунтована агресивність, злобність, замкнутість, зміна кола друзів, неохайність);

• часті звернення до аптеки;

• поява брехливості, відчуженості;

• виникнення боргів;

• зникнення цінних речей та грошей з дому, крадіжки;

• втрата зацікавленості до навчання, праці, захоплень, перегляду телепередач;

• зникнення з дому таких хімічних речовин, як: оцет, питна сода, перманганат калію, йод, ацетон та інші розчинники;

• поява у підлітка флаконів з невідомими рідинами, а також пакетів з рослинною сировиною;

• знаходження у підлітка шприців, голок, гумових джгутів, закопчених ложок, таблеток, наркотичних речовин;

• наявність у підлітків слідів від ін’єкцій у будь-яких частинах тіла;

• розлади сну (безсоння або надзвичайно тривалий сон, сон вдень, важке пробудження та засинання, тяжкий сон)

• розлади апетиту (різке підвищення апетиту або його відсутність, прийом значної кількості солодощів, поява надзвичайної спраги);

• коливання розміру зіниць (зіниці різко розширені або звужені до булавкової головки) та кольору шкіри (різко бліда, сірувата).

Ранні ознаки вживання наркотиків можуть бути різними, в залежності від того, який наркотик, в якій кількості та комбінації вживає підліток.

Однак це повинно спонукати батьків більш пильно віднестись до поведінки дитини, звернутись за порадою до лікаря – нарколога.

Адже отримавши кваліфіковану медичну та психологічну допомогу при перших спробах вживання, дитина чи молода людина має більше шансів уникнути страшної прірви наркотичної залежності.

Поради батькам щодо профілактики поширення серед молоді наркотичних речовин:

1. Встановлювати і дотримуватися загальноприйнятих норм поведінки, чіткого режиму життя (розподіл часу для праці, навчання, дозвілля, відпочинку); практикувати визначення кожному членові сім'ї його обов'язків, контролювати їх виконання, спільно з дітьми аналізувати стан життя родини, її перспективи, сімейні плани тощо.

2. Намагатися тримати під контролем вільний час дитини, цікавитись її успіхами, проблемами, труднощами, інтересами, запитами, прагненнями і способами їх задоволення.

3. Знати товаришів своєї дитини, коло її неформального спілкування.

4. Виховувати у дітей відповідальне, ціннісне ставлення до свого здоров'я; культивувати розуміння обов'язку допомагати в майбутньому своїм літнім батькам, родичам, дітям, нужденним, утримувати свою сім'ю.

5. Компетентно й педагогічно грамотно (без повчань, моралізування, надокучливості, залякування, з урахуванням індивідуальних і вікових характеристик) обговорювати з дітьми проблеми асоціального змісту життя окремих людей (наркоманів, токсикоманів). Стежити і намагатися, щоб перша інформація про наркотичне лихо надійшла до дітей саме від батьків, родини, а не від компанії з вулиці.

6. Обмежувати доступ дітей до інформації, що популяризує наркоманію, зваблює їх насолодою від вживання наркотичних і токсичних речовин (кіно, відеофільми, пісенні твори, що акцентують на привабливих сценах "кайфування" в стані наркотичного одурманення свідомості, розуму людини).

7. Розвивати й заохочувати у дітей самостійність, уміння обстоювати власну позицію, переконання; навчати їх протистояти агітації прихильників сучасного способу життя, прикрашеного наркотичними і токсичними речовинами.

8. Підтримувати постійний зв'язок з навчальним закладом, допомагати їм у пропаганді утвердженні здорового способу життя підростаючого покоління.

9. Знати і вміти пояснити основні прикмети чи зовнішні ознаки вживання дітьми наркотиків, токсичних речовин (зміна фізичного стану, поведінки, активності тощо).

10. Бути готовими і рішучими до консультацій з педагогами, психологами, соціальними педагогами, медиками; до відвертої, спокійної розмови з дитиною; до прийняття "дисциплінарних" рішень щодо обмеження "непродуктивного" часу життя дитини і контактування її з "підозрілими" товаришами.

Поради щодо встановлення довіри між підлітком і батьками в кризовий для них період:

- Уважно вислухайте дитину. Прагніть до того, щоб дитина зрозуміла, що вона вам не байдужа і ви готові зрозуміти й прийняти її. Не перебивайте, не виявляйте свого страху, ставтесь до нього серйозно, з повагою.

Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Виявіть співчуття й покажіть, що ви поділяєте і розумієте її почуття;

- Поцікавтесь, що зараз найбільше турбує дитину;

- Упевнено спілкуйтесь з дитиною. Саме це допоможе повірити в її сили.

- У спілкуванні з дитиною використовуйте слова, речення, які сприятимуть контакту: розумію, співчуваю, хочу допомогти;

- Недооцінка гірше ніж переоцінка. Вмійте слухати, довіряти й викликати довіру в неї.

Наші діти повинні відчувати, що вини не одні і всі ми готові прийти на допомогу.

Швидкий дієвий тест. Про що можуть розказати батькам дитячі малюнки

 

Як визначити характер дитини за улюбленими  кольорами?

Психологи розробили методику, яка дозволяє за кольорами, які дитина найчастіше використовує у малюнках, визначити характер дитини, її реакцію на життєві ситуації і емоційний клімат в сім’ї, а також  спрогнозувати, якою дитина виросте.

Отже, візьміть 5-7 аркушів чистого паперу, кольорові олівці і запропонуйте дитині щось намалювати. Уважно проаналізуйте всі малюнки – і визначте, який колір найбільш часто на них присутній. Саме цей колір розповість про характер вашої дитини.

 Червоний колір використовують активні, непосидючі діти. Це діти-«живчики». Вони живі, неслухняні, невгамовні. У майбутньому, коли дитина виросте, вона буде сміливою, сильною особистістю. Вона буде мати високу працездатність, прагнути до успіху. Однак частіше за все такі особистості виростають великими егоїстами.

 

Помаранчевий колір, як і червоний, найчастіше використовують діти-веселуни. Вони пустують, кричать, веселяться без особливих на те причин. У майбутньому, коли дитина виросте, вона може стати дуже дратівливою. Тому таким дітям слід приділяти особливу увагу. З ними необхідно більше розмовляти, грати, жартувати.

 

Жовтий колір використовують діти з добре розвиненою фантазією. Це діти-мрійники. Вони легко придумують собі захоплюючі розваги, навіть граючи на самоті. У майбутньому, коли дитина виросте, вона буде віддавати переваги різноманітній та цікавій роботі. Вона буде подавати оригінальні ідеї. Завжди буде прагнути до кращого. Однак, разом із тим, вона буде боятися брати на себе відповідальність за скоєні вчинки.

 

Зелений колір використовують діти, яким не вистачає материнської турботи. Такі діти спокійні. Виростаючи, вони не люблять і навіть бояться змін. Тому таким дітям слід приділяти особливу увагу: розвивати творче мислення, інтерес до нових речей і відкриттів.

 

 

Блакитний колір використовують спокійні діти. Вони тихі, спокійні, урівноважені. У майбутньому, коли дитина виросте, вона буде відповідальною, старанною, цілеспрямованою.

 

 

Синій колір обирають спокійні, врівноважені діти. Вони все роблять не поспішаючи й грунтовно. Вони дуже чуйні та емоційні. У майбутньому, коли дитина виросте, вона буде відповідальним, цілеспрямованим, спокійним і розважливим співробітником.

 

 

Фіолетовий колір обирають «загадкові діти». Вони чуйні, ніжні, вразливі і дуже емоційні. У майбутньому, коли дитина виросте, вона буде романтиком. Така особистість буде прагнути завжди привертати до себе увагу. Проте особистість може вирости дуже вразливою. Такі діти більш інших потребують підтримки та заохочення.

 

Чорний колір обирають діти, які зазнали стресу. Емоційному і духовному стану такої дитини необхідно приділяти особливо пильну увагу. Необхідно частіше розмовляти з дитиною, розпитувати про її переживання, підтримувати її.

 

 

Таким чином, уважно вивчивши малюнки дитини, можна визначити її майбутній характер, виявити її переживання. Однак, перш ніж робити будь-які висновки (особливо якщо дитина вибирає похмурі темні кольори), необхідно поговорити з дитиною – обговорити те, що вона намалювала. Якщо малюк систематично, за наявності різнокольорових олівців, воліє малювати одним і тим самим кольором, на це слід звернути увагу. Якщо дитина раз на тиждень намалювала щось у кольорах, які насторожують, наприклад чорний, і логічно це пояснила, то тут немає приводу для занепокоєння. Найчастіше з розмови з дитиною стає зрозуміло, чому маля віддало перевагу саме тому чи іншому кольору і як ці кольори співвідносяться з його настроєм. Можливо, «похмурий» колір просто відповідав художньому задуму дитини.

Кольоротерапія

Деякі кольори мають особливо благотворний, іноді навіть лікувальний вплив на організм людини, в тому числі і дитини. Зелений колір допомагає при перевтомі і головному болю. Він стабілізує кров’яний тиск, заспокоює, бореться з хронічною втомою.

Червоний колір активізує сили організму і навіть лікує застуду. Цей колір стимулює серцеву активність, активізує обмін речовин! Але з його застосуванням необхідно бути найбільш обережними: довгий вплив червоного кольору на дитину може призвести до перевтоми та роздратування.

Жовтий колір зміцнює нервову систему і зір. Помаранчевий колір сприяє поліпшенню травлення, стимулює роботу щитовидної залози.

 

Дані аспекти впливу кольорової гами на дитину враховуються багатьма виробниками дитячих товарів і дитячого одягу. Вони підбирають спеціальні кольори, які благотворно впливають на дитячий організм. ТМ BіLand, виготовляючи вуличні дитячі майданчики та ігрові елементи, застосовує яскраві кольори, які привертають увагу дитини, пожвавлює її активність. Всі елементи конструкцій фарбуються акриловою фарбою на водній основі, яка є безпечною для дітей та стійкою до погодних умов, що значно збільшує термін експлуатації.

Про що може розповісти дитячий малюнок

Малювання - чудове заняття для дітей і дорослих. Воно позитивно впливає на психіку, занурює в світ чарівної творчості. Для дітей малювання особливо корисно. Адже до 10-12 років вони живуть у світі фантазій. Для них життєво важливо переносити фантазії, а також реальний досвід пізнання світу на папір.

Малювання допомагає дитині:

1. розставити пріоритети (вибрати найбільш важливі для себе предмети, вивчити їх у всіх деталях);
   
2. визначитися зі ставленням до навколишнього світу;
3. передати настрій;
4. «Протестувати» своє сприйняття кольору;
5. зафіксувати на папері приємні (негативні) моменти і таким чином зняти з себе тягар переживань.

Малювання відмінно розвиває моторику, посидючість, логіку і образне мислення. Зіставляючи контури предметів зі знайомими йому геометричними фігурами або персонажами улюбленого мультфільму Гуджітсу, малюк краще розуміє, як влаштований навколишній світ, які реальні розміри речей.

Якщо дитина не любить малювати

Таке в родині трапляється рідко. Але трапляється! Немає сенсу примушувати малюка. Та й переживати особливо не варто. Можна спробувати купити розмальовку, пальчикові фарби. Можна спостерігати за дитиною. Можливо, вона просто не бажає малювати олівцями на папері. А ось на шпалерах і на плитці у ванній малювала би із задоволенням. Значить, потрібно знайти фрагмент шпалер і надати в розпорядження художника-початківця. Або купити їй 3D ручку. Також дитину можна заманити магнітним неокубом або іграшками Бравл Старс. Нехай творить з тими матеріалами, які їй до душі!

Що малюють діти, як це розшифрувати

Малюнки дитини в ранньому віці зрозумілі лише їй одній. Моторика розвинена слабо - рівні, витончені лінії ніяк не вдаються. Зате в процесі малювання шикуються певні «містки» між реальними предметами і їх образами. Так, малюк розуміє, що сонечко малюють за допомогою кола, а ялинки зображують трикутниками.

Важливо! Малювання - один із способів розвитку абстрактного мислення. Дуже стане в нагоді в дорослому житті.

Мами і тата часто роблять помилку, думаючи, що малюнки дитини повинні відповідати певному рівню. Це не так. Рівень майстерності у кожної дитини суворо індивідуальний. Також багато що залежить від віку і ступеня зацікавленості в предметі. Мріючи про новий смартфон або караоке мікрофон, художник-початківець може ретельно малювати кожну деталь гаджета, витратити на це багато годин. А задане в садку дерево зобразити трьома недбалими мазками.

Обов'язково похваліть малюка, розпитайте, що він намалював. Ви здивуєтеся, коли дізнаєтеся, що в каляках-маляках є певна логіка. І малюк точно розуміє, що він намалював. Попросіть пояснити малюнок. Запитайте, що означає цей чоловічок і ця фігура. Так ви розвиваєте словниковий запас малюка, спонукаєте звертати увагу на важливі деталі.

Важливо! Те, що дитина зображує «каляки-маляки», не повинно напружувати. Вони означають лише те, що погано розвинена моторика кисті і пальчиків. Згодом лінії будуть ставати більш впевненими і гладкими.

Малюнки дітей - «віконце» в їх внутрішній світ

Для дитини малюнок - універсальна мова символів. Діти всіх кольорів шкіри малюють базові цінності: будинок, сонце, тата і маму, великі дерева. Сюжети дитячих малюнків дуже схожі. Якщо картинки яскраві, позитивні, сонячні - переживати не варто. Тривогу викликає переважання одного кольору (червоного, чорного). А також ретельне зафарбовування об'єкта. Коли штрихування настільки щільне, що за ним зникає сам предмет.

Діти малюють те, що для них важливо, і те, що хочеться мати. Якщо в будинку немає собаки, а дитина наполегливо зображує собаку, є привід задуматися про маленького друга. Має значення і розмір. Важливі для себе речі малюк малює великими, другорядні предмети - маленькими. Також для дитини характерно більше уваги приділяти контурам, заштриховуючи предмети абияк. Така «недбалість» - свідчить про душевну рівновагу, гармонію зі своїм внутрішнім світом.

До речі, про розмір. Ви, напевно, помічали, що стандартний аркуш паперу А4 малуватий для юного художника. Зробите дитині подарунок! Купуйте для неї великі листи А1 або альбом зі скріпкою, який можна розгорнути. Інтерес до малюнків подвоїться!

Важливо! Діти не можуть довго захоплюватися одним видом діяльності. Може бути так, що вони малюють весь місяць без перерви, а потім зовсім втрачають інтерес до фломастерів і паперу. Не потрібно переживати з цього приводу. Нехай олівці будуть доступними. Малюк обов'язково повернеться до цього заняття!

Коли потрібен психолог

По дитячим картинкам і аксесуарам можна багато чого довідатися про внутрішній стан дитини. Тому педагоги і дитячі психологи завжди приділяють увагу малюнкам малюка. Вони спостерігають за творчістю дитини в динаміці. Якщо регулярно з'являються тривожні символи, ознаки поганого настрою, звертають на них увагу батьків.

Про внутрішні розладах може свідчити зображення:

• осіб протилежної статі (в нормальній ситуації маленький хлопчик буде зображувати хлопчика);
  
• себе на маленькій частині листа при порожньому вільному місці (в нормі, коли зображення людини займає 2/3 сторінки);
• потворних відразливих персонажів, злих тварин.

Важливо розуміти, що неможливо судити про психічний стан дитини по одному малюнку. Для нього це може бути миттєвий сплеск емоцій - вранці або через годину негатив піде. Але якщо малюнки одного типу повторюються протягом тижня (місяця) і викликають у батьків питання, потрібно поговорити з малюком, піддати аналізу його відносини з членами сім'ї, дитячим колективом (якщо він ходить в школу або дитячий сад).

Важливо! Часто причиною тривожних і страшних малюнків стає перевантаженість психіки іграми і мультфільмами. Варто обмежити споживання контенту, як малюнки приходять в норму!

Чим відрізняються картинки дівчаток і хлопчиків

Психіка дівчаток і хлопчиків відрізняється. У них різне сприйняття дійсності, стиль спілкування. Тому і малюнки - різні. Подивимося на відмінності картинок у дітей 3-8 років в залежності від статі.

1. Хлопчики використовують скромніший набір фарб. Шість базових кольорів для них - цілком достатньо. Вони можуть малювати навіть простим олівцем. Дівчатка більш вимогливі до діапазону кольорів. Обожнюють фарби і олівці з блискітками, фломастери яскравих змішаних відтінків (малиновий, золотистий, рожевий, фіолетовий).
   
2. Тематика малюнків хлопчика - автомобілі, залізниці, літаки, роботи, зброя. У дівчаток - принцеси, квіти, парки, красиві наряди, мультиплікаційні персонажі.
3. Хлопчики наполегливі. Юний джентльмен здатний 100 раз малювати один і той же паровоз. Дівчинка - відноситься до паперу більш економно. Вона постарається зобразити все, що її цікавить, на одному аркуші паперу. Та й розфарбує більш ретельно.

Увага! Особливість дитячої психіки в тому, що навіть монстрів вони малюють добрими, симпатичними. Якщо це не так, варто затурбуватися, переглянути свій стиль відносин з дитиною, обмежити її спілкування з гаджетами або людьми, які погано на неї впливають.

Таємниці дитячого малюнку

 

Кому з батьків не хотілося б дізнатися, про що думає їх малюк, що його тривожить і як він себе відчуває в цьому світі. «Можна запитати у нього» - скажете ви, а якщо дитина ще не говорить або йому складно висловити свої почуття. Та й чи часто у нас, дорослих, виходить свої переживання, почуття і емоції виразити словами, а як бути людині, досвід спілкування якого тільки починає формуватися? Незважаючи на те, що завдання не з легких, існує спосіб пізнати внутрішній світ малюка: дайте йому альбом і олівці. Малюнок - це безцінне джерело інформації для батьків, педагогів і психологів: про що дитина мріє, що його лякає, які потреби відчуває і як себе відчуває в навколишньому світі - все це можна прочитати на аркуші паперу. І, хоча, деякі психологи стверджують, що розповісти про малюнок може тільки сам автор, тому як наше суб'єктивне світосприйняття накладе штамп на картину, існують деякі закономірності, які не потребують поясненні.

 

     Малюнки — це надзвичайно важливе джерело інформації про дитину, її внутрішній світ, емоції, проблеми та особливості. Це щира і відверта сповідь про найдрібніші порухи дитячої душі, про радощі й жалі, які переживає маленька людина. Як же розкрити всі таємниці дитячого малюнка? Достатньо навчитися правильно «прочитати» його.

 

     Дізнатися багато нового про рівень розвитку дитини, її емоційний стан, психологічне благополуччя, наявність у неї страхів і тривог допоможе простий і доступний тест «Намалюй людину». Найкраще аналізувати малюнки дитини, починаючи з семи років, коли вони стають більш змістовними й осмисленими. Запропонуйте малюкові намалювати людину і уважно вивчіть «художню творчість» сина чи доньки. Отже, що ми бачимо?

 

 Палітра - дзеркало душі

Швейцарський психотерапевт, професор Макс Люшер, що займався дослідженнями психіки людини в області кольору, стверджував, що колір може розкрити не тільки психічні якості, але і повідати про стан здоров'я юного пацієнта. Кожен з квітів має свій символічний зміст: Зелений - говорить про наполегливість і впертість юного художника, незалежності, врівноваженості і прагненні до безпеки; Жовтий - символізує оптимізм, позитивний настрій і допитливість; Синій - характеризує зосередженість, самоаналіз, концентрацію на внутрішніх переживаннях; Червоний - дає зрозуміти, що автор знаходиться на піку активності, легко збуджується і навіть схильний до агресії, з хорошою силою волі і спрямованістю у поза; Сірий - показник байдужості і байдужості, небажання говорити про внутрішні тривоги і переживаннях; Фіолетовий - люблять фантазери, емоційно багаті особистості , що покладаються на власну інтуїцію; Чорний - ознака пригніченості, заперечення, бажання руйнувати і щось змінювати. Однак не тільки колірна гама, але і кількість кольорів які використовуються в малюнку несуть смислове навантаження. Так, якщо дитина 4 - 5 років розвивається нормально і його емоційний стан стабільний, то ми побачимо від 5 до 6 різних кольорів на його картині, велика палітра кольору говорить про багатий творчий потенціал особистості, а використання всього 1 - 2 кольорів, може символізувати дискомфорт і небажання спілкуватися в даний момент. Якщо дитина хоче малювати простим олівцем і відмовляється брати кольорові, то ймовірно в його житті не вистачає позитивних емоцій і яскравих подій.

 

 Техніка малюнка - задзеркаллі внутрішнього світу

Нарівні з колірною гамою, багато що повідає батькам і техніка виконання малюнка:

Так, якщо дитина, малюючи, сильно натискає на олівець, це вірна ознака внутрішніх переживань і тривожності малюка;

Невпевнений, слабкий натиск, недорісованние деталі говорять про емоційності і психічної нестійкості особистості;

Розмашистий, недбалий малюнок характеризує його автора як імпульсивну особистість, здатну до швидкої зміни видів діяльності;

Зображення, яке постійно витирається, виправляється, сигналізує про високу тривожності і прихованих страхах малюка;

Якщо малюнок має багато елементів, постійно доповнюється і прикрашається автором, то це означає, що дитина не відчуває підтримки з боку дорослих, переживає не признанность батьками, педагогами і хоче щоб його помітили, похвалили.

 

Організація картини - відображення відносин

Скажи мені, де ти мене намалював, і я скажу, як ти до мене ставишся. Так можна інтерпретувати аналіз структури дитячого малюнка. Композиція малюнка може повідати про те, до кого дитина емоційно прив'язаний, а з ким перебуває в конфліктних відносинах. Об'єкт, зображений великим і яскравим, біля якого знаходиться сам малюк, символізує людину, до якої дитина переживає почуття любові і прихильності. Персонаж, не симпатичний автору буде знаходитися на малюнку осторонь. А той, кого малюк зобразив спиною або в профіль, викликає у дитини негативні спогади. Якщо, малюючи сім'ю, малюк когось забув зобразити, це явна ознака недавнього конфлікту з об'єктом, а відсутність на малюнку самої дитини говорить про його самоті в родині, він малює будинок, в якому йому немає місця.

 

Розташування малюнка на аркуші - індикатор розвитку особистості

Цінну інформацію несе і місцерозташування малюнка на аркуші. Так психологи стверджують, що зображення, яке знаходиться на середній лінії аркуша, характерно для гармонійно розвивається особистості. Зображення зміщується вгору - самооцінка у дитини завищена, він відчуває незадоволеність своїм місцем у соціумі, недостатнє визнання з боку оточуючих. Відповідно - прагнення малюнка вниз можна трактувати як нерішучість малюка, низьку самооцінку особистості і небажання самостверджуватися. Малюнок йде в лівий кут - дитина націлений на минулий досвід, характерна низька розумова активність, відсутність прагнення до дії. Малюнок прагне в правий кут - дитина поспішає в майбутнє, він активний, цілеспрямований і позитивно налаштований.

 

 Вираз обличчя людини на малюнку

Обличчя — відображення емоційного стану дитини. Радісний вираз свідчить про емоційне благополуччя, сумний — про пригнічений настрій, сердите обличчя — про агресію, намальоване розгублене лице розкриває тривогу й невпевненість у собі. Якщо дитина намалювала підкреслено потворне обличчя, це свідчить про її негативне ставлення до людей, певні проблеми у спілкуванні з оточуючими.

 

Поза

Людину зі спини чи в профіль малюють невпевнені у собі, замкнуті діти. Персонаж, який біжить чи зайнятий якоюсь справою, характерний для активних, творчих дітей. Хворі, нервово виснажені, пасивні малюки часто зображують людей, які лежать.

 

Ознаки професії, матеріального стану зображеного персонажа

Якщо дитина малює явно багату чи, навпаки, підкреслено бідну людину, це свідчить про наявність певних комплексів, пов’язаних з матеріальним станом родини. Військовий чи просто озброєний персонаж свідчить про агресивність. Клоунів зображують малюки з заниженою самооцінкою, комплексами стосовно власної зовнішності. Злі казкові герої, кримінальні елементи фігурують у малюнках дітей з бунтарським, непокірним характером чи з певними проблемами у поведінці. Ваше чадо зобразило робота чи інопланетянина? Це означає, що малюк почувається самотнім чи він просто занадто занурений у свої власні мрії.

 

Окремi частини тiла зображеного персонажа

 

Голова

Показник цінності інтелекту для дитини. Чим вона більша, тим важливішим є для вашого чада людський розум. Суттєвим показником є зображення очей: повністю затемнені, у вигляді крапок чи порожніх кіл, явно несиметричні чи непропорційно великі очі свідчать про невротичний стан, тривожність, наявність у дитини певних страхів, переживань.

 

Рот

Зубастий — ознака агресії, перекошений рот свідчить про проблеми у спілкуванні. Підкреслено повні губи часто малюють підлітки, які починають проявляти підвищену зацікавленість до сексуальної сфери. Дитина взагалі «забула» намалювати рот? Це може бути ознакою стресового, тривожного стану. Поганою ознакою є й відсутність вух — це свідчить, що дитина намагається відгородитися від зовнішнього світу, «не чути» його.

 

Руки

Показник благополуччя дитини у сфері спілкування. Розведені в боки руки малюють відкриті, компанійські діти, щільно притиснуті до тіла — замкнуті й сором’язливі. У персонажа на малюнку взагалі немає рук чи вони дуже маленькі? У дитини, можливо, є певні проблеми зі спілкуванням чи вона уникає контактів з іншими людьми. Занадто великі руки малюють діти, яким, навпаки, не вистачає спілкування. Кігті й стиснуті кулаки — ознака агресії, схильності до бійок.

 

Ноги

Cвідчення впевненості дитини у собі: чим вони менші, тим більш невпевнено почувається дитина. Занадто великі ступні означають підвищене прагнення малюка до захищеності й надійності. Підкреслено довгі й тонкі ноги нерідко малюють ослаблені, хворі діти.

 

Сигнали «SOS» на дитячому малюнку

 

Розрізнені  частини тіла

Невміння зобразити цілісну фігуру, зображення не поєднаних між собою частин тіла свідчить про серйозні емоційні розлади чи навіть відставання у розвитку. Такі малюнки — вагома причина звернутися за порадою до дитячого психолога.

 

Закреслювання зображень людей

Ознака депресії, вираженого негативного й агресивного ставлення до людей і оточуючої дійсності. Закреслюючи зображення, дитина неначе «знищує» його.

 

Малюнки без людей

Малювати себе й інших людей — це природно для дитини. Якщо ваш син чи донька взагалі не зображує на своїх малюнках людей, це тривожна ознака, яка наводить на думку про серйозні проблеми у міжособистісному спілкуванні.

 

Тест «Намалюй свою сiм’ю»

Малюнок сім’ї — це яскраве вираження ставлення дитини до рідних і її місця у колі родини. Проаналізувавши такий малюнок, можна дізнатися, наскільки комфортно дитина почувається у колі сім’ї, кого з членів родини вона найбільше любить, а з ким, навпаки, стосунки найбільш напружені. Перш за все варто звернути увагу на такі показники.

 

Відсутність когось із членів сім’ї на малюнку

Таке символічне «вигнання» з сімейного кола — ознака дуже негативного ставлення дитини до цього члена сім’ї, напружених і недружніх стосунків з ним.

Відсутність себе на малюнку

Якщо дитина, малюючи свою сім’ю, не зобразила на цьому малюнку себе, це свідчить про те, що їй у колі рідних некомфортно, вона відчуває себе «чужою», непотрібною, зневаженою. Часто не включають себе у коло сім’ї діти, які страждають від надмірної критики батьків, їхньої суворості й владності.

 

Розташування дитини у просторі

Здебільшого дитина зображує себе поряд з тим членом родини, якого вона найбільше любить. Ознакою особливої симпатії є також зображення дитиною себе і когось з членів родини в одязі однакового кольору.

 

Співвідношення розмірів фігур

Найбільша фігура на малюнку — це людина, яка користується у дитини найбільшим авторитетом, є «головою сім’ї» в її очах. Наприклад, якщо мати дитини — особа авторитарна і владна або ж просто найбільш авторитетна для дитини, то вона на малюнку буде зображена найвищою, навіть якщо насправді вона невисока на зріст.

 

Тест "Будинок" 

Будинок зображений великим, значить, ваш малюк товариський, гостинний. Намальовані поруч із будиночком різні будівлі свідчать про тривожний стан. Будинок намальований удалечині, значить, дитина почувається знедоленою. Сходи, що ведуть у глуху стіну (без дверей) - відбиття схованого сімейного конфлікту. 

 

Стіни. Малюк намалював задню стіну, зобразивши її з іншого боку, - він намагається постійно контролювати свої емоції, тримати себе в руках. У стіни не вистачає основи - значить, у маляти слабкий зв'язок з дійсністю, він перебуває у своєму світі фантазій та ілюзій. Стіна із чітко промальованим нижнім контуром - у дитини труднощі, тривога. Бічні лінії тонкі - вона перебуває на межі своїх нервових сил. Ну, а якщо стіни прозорі - ваш малюк прагне до лідерства. 

 

Двері. Відкриті - це ознака товариськості, відкритості, відвертості. Дуже великі - показують на те, що малюк дуже залежить від інших або що він дуже комунікабельний. Їхня відсутність говорить про те, що вдома дитя зазнає труднощів у відвертому спілкуванні. Наявність задніх, бічних входів - проблеми в спілкуванні, прагнення до самотності, відчуженість. Маленькі двері - непевність у собі. Присутність замка на дверях означає замкнутість ребенка, скритність. 

 

Вікна. Великі, відчинені - комунікабельність, любить бувати у великих компаніях. Безліч вікон - малюк хоче більше спілкуватися з однолітками. Фіранки на вікнах - проблеми у спілкуванні. Ґрати на вікнах - показник закомплексованості. Такий малюк потребує допомоги. Якщо ж дитя намалювало вікна не на нижньому поверсі, а тільки нагорі, під дахом, - це говорить, що в житті маляти існує прірва між реальністю і фантазією. 

 

Дах. Намальований жирною лінією, значить, малюк фантазер і часто плутає реальність і вимисел. Масно промальований край даху - дитина стурбована тим, що прагнення до творчості й фантазій не заохочується вдома. Погано сполучається зі стіною - значить, малюк не може знайти собі місце в навколишньому світі. Дитині потрібно більше приділити уваги. Карниз обкреслений або виведений за межі даху - маля намагається захиститися від реальних або вигаданих страхів. 

 

Труба. Густий дим - внутрішнє напруження. Тонкий струмінь диму - бракує спілкування з батьками. Труба захована з іншого боку даху - дитина взагалі намагається уникати емоційних контактів із близькими людьми.

 

Розмір малюнків

У нормі найбільший об’єкт на малюнку повинен займати дві третини аркуша. Інколи зображення людини чи тварини може бути дуже великим, навіть виходити за межі аркуша (дитина перевертає аркуш чи доклеює додатковий, щоб домалювати те, що «не вмістилося»). Такі малюнки можуть бути ознакою стресового, тривожного стану малюка, характерні вони також для імпульсивних, гіперактивних дітей. Малесенький малюнок, навпаки, свідчить про низьку самооцінку, замкнутість малюка. Ваше чадо зображує то крихітні, то величезні «шедеври»? Отже, дитина емоційно нестабільна, неврівноважена.

 

Розглянувши малюнок як спосіб діагностики, слід зазначити і його чудові корекційно - реабілітаційні здібності. Так, психологи рекомендують дитині, яка знаходиться в пригніченому, пригніченому стані, дати аркуш паперу, олівці і попросити намалювати що-небудь. Аналізуючи зображення, можна на місці здійснювати корекцію психофізичного стану. Грегга Ферс у своїй книзі «Таємний світ малюнка (зцілення через мистецтво)» описує наступну ситуацію: Дівчинка, лежачи в ліжку, малює тваринку, самотню і всю в сльозах. Терапевт питає у малятка: «Чому звірок один і так гірко плаче?» Дівчинка відповідає, що звірятко покараний, він був поганий, і тепер ніхто не хоче з ним дружити. «А можна якось виправити становище?» - Намагається дізнатися лікар. «Ніяк» - відповідає дитина. Однак терапевт не здається і просить дівчинку подумати, як можна було б допомогти бідному звірку. Через якийсь час малятко вирішує намалювати навколо тваринки ще і інших звірів, щоб ті запросили бідолаху погуляти. Домальовуючи героїв на картині, поступово дівчинка змінює і саму тваринку, та стає знову веселою і щасливою. Пізніше лікар з'ясовує, що за дівчинкою не змогли приїхати батьки, тому вона була так засмучена і пригнічена. Коли терапевт прийшла знову відвідати малятко, та вже весело грала з іншими дітьми ». У цій історії процес малювання став цілющим для дитини, він допоміг пережити важку ситуацію і повернути гарне емоційний настрій. Таким чином, якщо ваш малюк сумує або ображений, запропонуйте їй намалювати свою проблему на папері. Запитаєте, а що хоче його, наприклад, чорна ляпка, може вона бажає перетворитися на принцесу або в бурхливий океан, на дні якого знаходяться уламки затонулого корабля, а це вже зовсім інша історія ... Любіть своїх дітей, будьте до них уважні, допомагайте їм творчо розвиватися і пам'ятайте слова Оскара Уайльда: «Кращий спосіб зробити дітей хорошими - зробити їх щасливими».