Фабінг- хвороба 21 сторіччя

 

Термін "Фабінг" означає зневажливе ставлення до інших на користь свого мобільного телефону (звичка постійно відволікатися на свій смартфон під час розмови зі співрозмовником, проявляючи до нього, певним чином, зневагу). Його авторами стали співробітники американського рекламного агентства McCann, яким потрібно було представити нове слово для опису поведінки, пов’язаної із занадто частою перевіркою смартфонів, планшетів та інших пристроїв. Упродовж останніх років схильність власників мобільних телефонів постійно перевіряти свої телефони значно зросла.

Фабінг вже назвали хворобою 21 ст. Одне дослідження показало, що іноді в деяких людей бажання перевірити соціальні мережі, сильніше потягу до сексу (дослідження Вільгельма Хоффмана з Чиказького університету). Як показали наукові дослідження, така поведінка пов'язана з певними змінами, що відбуваються в нашому мозку. Коли трапляється щось несподіване і приємне, то наш мозок виділяє певну кількість дофаміну (хім. речовина, що допомагає контролювати центри винагороди та задоволення в мозку).

Фабінг – частина сучасного життя, яка може комусь здатися нешкідливою, але водночас може стати дратівливою під час розмови із значущою для нас людиною. Дослідження показують, що ця поведінка може зашкодити вашим відносинам, бо робить особисте спілкування менш значущим. Текстові повідомлення, що відправляються під час розмови, роблять бесіду менш приємною для людей, на відміну від тих, під час яких люди спілкуються без телефону.

Психологи вказують, що надмірне та часте використання смартфону може:

Зашкодити відносинам людей, що спілкуються.

Призводить до нестачі компетенцій у спілкуванні, проблемам із прийняттям рішень, незадоволеності потреби у спілкуванні, прийнятті, приналежності до соціальної групи.

Вплинути на почуття власної гідності під час розмови з партнером, родичами або близькими друзями. Згідно з дослідженнями, розмови без смартфонів – значно якісніші, ніж без них. Ми відчуваємо більше співчуття, коли співрозмовник та ми прибираємо наші телефони.

Вплинути на самооцінку та викликати невпевненість у собі, зниження навичок розрізняти свої почуття та співрозмовника.

Вплинути на стосунки подружжя, підвищуючи незадоволеність шлюбом та спричиняючи конфлікти.

Погіршити настрій та самопочуття людини, яку фабять (зневажають), викликати відчуття того, що вас ошукали чи піддали остракізму.

Сприяти появі чи посиленню ознак депресії.

Детальніше про фабінг за посиланням: https://kcphc.kyiv.ua/ua/informatsiini-matrialy/fabing

Рекомендації "Як боротися з вигоранням"

 

6 порад, які допоможуть дитині зосередитись на навчанні під час “дистанційки”

 

Дистанційне навчання дається нелегко всім учасникам процесу: дітям, вчителям і батькам.

 

У дорослих більше обов’язків, а дітям важко вчитися не в класі, особливо, якщо доступу до всіх необхідних технологій немає.

А ще діти багато відволікаються.

Тому HuffPost збірало декілька порад, за допомогою яких батьки зможуть привернути увагу школярів до навчання.

Визначіть, що насправді означає “звертати увагу”

Ми вимовляємо цю фразу, але що вона означає?

Як “звертати увагу”, коли дитині 7 років?

Поговоріть з дитиною про те, що насправді означає “звертати увагу”:

чи слухає вона вчителя?
чи дивиться на того, хто говорить?
чи стежить за тим, що відбувається?
Створіть спеціальний навчальний простір

Це може бути складно, коли квартира маленька, а людей в ній багато. Але це важливо.

“Неважливо, кухня це чи вітальня, але в цьому місці не повинно бути відволікаючих предметів, таких як телефони і телевізор. І найголовніше – це місце має бути постійним, тому що це сигналізує вашій дитині, що пора вчитися”, – каже педагог Сара Браун Весслінг.

Дозвольте їм рухатися

Коли ви бачите, як ваші діти вертяться на стільці, то думаєте, що вони втратили інтерес. Інколи це може бути правдою. Але іноді дітям просто потрібен рух, щоб налаштуватися.

“Як і в школі, деяким учням потрібно соватися або рухатися, щоб зосередитися”, – каже Весслінг.

Знайдіть найкраще місце…для вас

Батькам школярів, які на дистанційному навчанні, може бути особливо складно зрозуміти, де і коли їм перебувати з дитиною.

Важливо, щоб ви мали можливість спостерігати за її навчальним процесом, але не перебувати надто близько, оскільки це може відволікати всіх.

Але особливо важливо зрозуміти, як буде комфортно саме вашій дитині. Можливо, вона навпаки більш зосереджена, коли ви поруч.

Поговоріть з учителем вашої дитини

Повідомте вчителю вашої дитини заздалегідь, якщо щось в навчальному процесі для неї не працює.

Також наберіться терпіння.

“Будьте милосердними і співчутливими до вчителів зараз, як ніколи”, – каже педагог Меган Аллен.

Не карайте дітей

Спостерігати за тим, як ваша дитина “бореться” з онлайн-навчанням, може бути нелегко. Ми всі хочемо, щоб це працювало. Але не карайте свою дитину, коли вона старається.

“Замість цього змоделюйте поведінку, яку ви найбільше хотіли б бачити, хваліть за дрібниці”, – радить Весслінг.

Також пам’ятайте, вчитель вашої дитини насправді є її вчителем.

Це допоможе вам всім пройти через це, як команді.

5 порад батькам для підвищення продуктивності під час онлайн-навчання

 

Батьки несуть велику відповідальність за те, щоб їх діти отримували максимальну користь з онлайн-навчання відповідно до індивідуальних потреб дитини. Батьки можуть сприяти успіху онлайн-учнів, слідуючи декільком простим порадам.

Ставтеся до регулярного навчального часу як до роботи

Виховуйте у своїх дітей позитивне ставлення до онлайн-навчання. Навчіть їх ставитися до своїх онлайн-уроків як до роботи. Постановка щоденних цілей і складання контрольних списків забезпечує контрольований прогрес в кожному курсі і завданні. Така дисципліна також може допомогти їм довести, що вони можуть працювати ефективно і незалежно.

Використовуйте онлайн-ресурси

Деякі онлайн-додатки та інструменти можуть допомогти вам перетворити дозвілля в захоплюючий період навчання.

Ретельно керуйте часом

Діти зазвичай більш успішні в структурованої освітньому середовищі. Не дозволяйте їм чекати до останньої хвилини, щоб завершити і відправити свої онлайн-завдання. Дослідження, що проводяться в останню хвилину, тільки посилюють стрес.

Усунення відволікаючих чинників

Створіть навчальну середу, вільну від сторонніх звуків і відволікаючих чинників. Це дуже важливо, щоб ваші діти могли зосередитися на своїх завданнях. Вимкніть звук мобільних телефонів і вимкніть телевізор. Тиха обстановка уповільнює уявний потік ваших дітей і допомагає їм відчувати себе більш комфортно.

Задавайте питання

Дуже важливо бути правильним зразком для наслідування, ставлячи питання в спілкуванні зі своїми дітьми. Навчайте їх проявляти ініціативу і просите про допомогу. Ви можете змусити їх відчути, що їх цінують, перевіряючи їх знання, ставлячи питання.

Щодо необхідності проведення додаткових профілактичних заходів в середовищі дітей та підвищення обізнаності батьків

 http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/81369/

ЯК ВЧИТЕЛЮ ДОСЯГТИ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ

 

На вчителів тиснуть з усіх боків: адміністрація, колеги, діти, їхні батьки. Інколи з цим тиском справлятися стає майже неможливо. Саме тому вчителям особливо важливо розвивати емоційну стійкість.

Згідно з підрахунками німецьких і американських дослідників, майже третина вчителів страждають від емоційного вигоряння. Інші дослідники вказують на те, що причина виходу багатьох педагогів з професії — підвищений стрес і невміння з ним справлятися.

Що таке емоційна стійкість і як її розвинути

Емоційна, або психічна, стійкість визначає те, як ми справляємося з ударами долі, кнопками на стільці й раптовою перевіркою. Це ще можна назвати гнучкістю. Якщо вона є, значить, ми вміємо адаптуватися до ситуації: розбиратися в собі, розуміти, що і чому ти відчуваєш, звертатися по допомогу.

Дослідники розглядають психологічну стійкість як поєднання таких якостей, як соціальна компетентність, оптимізм, відчуття своєї мети, надійні прихильності в сім’ї та школі, навички розв’язання проблем, ефективний стиль самоконтролю, позитивна самооцінка. Розвиваючи хоча б один з компонентів, ми покращуємо ситуацію в цілому.

Ось декілька порад, як можна розвивати цю компетенцію в собі постійно.

• Уважне ставлення до своїх емоцій

Навички самоконтролю ростуть з таких невигадливих прийомів, як просте словесне позначення конкретного переживання. Зрозуміти, що зараз ви не в дусі, засмучені, готові вибухнути — вже багато чого варте. Олена Агілар, американський коуч, яка допомагає педагогам впоратися з вигоранням, запевняє, що ви завжди можете виявити ці секунди між стимулом і реакцією — і правильно зреагувати. Не кинути назад в кривдника паперовий м’ячик, а видихнути й повести більш продуману розмову.

• Залученість і зосередженість на меті

У повсякденному житті легко забути, що у нас завжди були особисті цінності, цікаві переконання і хоч якесь покликання. Неважливо, чи збираєтеся ви змінювати світ, нести світло освіти туди, куди воно при інших умовах не проникає, або просто знаєте, що без вас дітям буде ще гірше, — корисно час від часу собі нагадувати про це.

• Робота з інтерпретацією подій

Один і той же коментар завуча можна розшифрувати як повідомлення про нашу нікчемність, а можна — як випадковий набір звуків або навіть цікавий виклик. Трактування з позитивної сторони допомагає бути спокійніше і ефективніше. Добре, коли ви сприймаєте все простіше та переконані, що ваші успіхи закономірні, а неприємності випадкові і в цілому ви здатні все це перемогти.

• Пошук нових ідей і професійного розвитку

Саморозвиток завжди трохи підвищує самооцінку. А ще на цих модних курсах зазвичай розповідають, як поліпшити свої софт скіллс. Загалом, не відмахується від цього – завжди може знайтися щось цікавеньке на таких заняттях.

• Формування кола підтримки

Подружіться з новим біологом, який ховається в учительській за шторкою, візьміться займатися наставництвом, відродите зв’язки з подругою студентських часів. Загалом, чим більше людей, які зателефонують вам в скрутну хвилину, тим більше шансів, що ви переживете цю важку хвилину з гордо піднятою головою.

Гарна ідея — сформувати учительський гурток, в якому всі один одного підбадьорюють, розповідають, чому вони прийшли в професію, що у них виходить, а що ні.

Взагалі, було б здорово, якби шкільне керівництво придивлялися до педагогів: «А що це у нашої Марії Степанівни такий стомлений вигляд? Чи не час нам організувати спільний лижний похід?» Адже школі потрібні пристрасні й цілеспрямовані люди. А вони іноді такими стають завдяки лижним походам та підтримці навколишніх.

УВАГА! УВАГА! УВАГА!

 

У зв'язку з трагічними обставинами, звертаю увагу батьків: ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Ніколи не залишайте дитину вдома саму, хоча б до 10-12 років. Пам’ятайте: може трапитися усе що завгодно, і достатньо тільки однієї фатальної випадковості, щоб потім пам’ятати про неї все життя. Будь-яка квартира містить масу небезпек для дитини. Їх спектр величезний: від мимоволі включеного газу або випадкової пожежі, що сталася в результаті короткого замкнення електропроводки, — до цілеспрямованого вторгнення чужої людини. Усе це може спричинити непоборні наслідки.

2. Ніколи не випускайте дитину саму на вулицю після 21 години, хоча б до 10-12 років, навіть улітку. Не залишайте дитину саму біля входу в магазин, у аптеку, відділення зв’язку, у дворі, навіть біля власного під’їзду. Також на дачі дитина ніколи не повинна сама гуляти за межами вашої ділянки. І тут може трапитися всяке, достатньо тільки однієї фатальної випадковості.

3. Наполягайте на тому, щоб ваша дитина на все життя чітко засвоїла: треба з підозрою ставитися до чужих людей. Увесь світ для дитини повинен жорстко ділитися на «своїх» і «чужих». Чужому не можна відкривати двері. З чужим нема про що розмовляти в дворі. Від чужого на вулиці не можна приймати подарунки. Із чужим не можна нікуди йти, сідати в автомобіль, виїжджати на автобусі і т. і. Із чужими людьми ніколи не можна сідати в один ліфт.

4. Виховуйте в дітей спостережливість. Повірте, вона буде корисна як для них, так і для вас. Дитина повинна вміти уважно дивитися на всі боки й помічати все, що відбувається навколо. Діти часто помічають те, що ми, дорослі, пропускаємо «поза очима». Навчіть дитину не просто спостерігати, а ще йрозповідати вам про все, що вона помітила незвичайного у дворі, на вулиці, навкруги, на дачі. Не виключено, що її дитячі спостереження приведуть вас до серйозних висновків.

5. Дитина повинна знати: усе, необхідне для неї, вона одержує від вас – батьків. У крайньому випадку, від когось, але у вашій присутності і, обов’язково, за вашим схваленням. Значить, нічого не можна підбирати на вулиці — ні яскравої іграшки, ні гарного папірця. Значить, ніколи й нічого не можна брати в незнайомих людей — ні морозива, ні тістечка, ні напоїв, ні цигарки, ні шприца.

6. Дитина не повинна приносити в будинок нічого з того, що вона все-таки може знайти у дворі або на дачі. Ні кинутої кимось іграшки, ні забутої авторучки, ні яскравої бляшанки, ні симпатичної пляшки, ні знайденої на лавці книги, ні викинутого кимось конверта з рідкісною маркою, ні бездомного собаки, ні приблудної кішки. Усе це може бути джерелом реальної або потенційної небезпеки.

7. Ніякі дитячі сльози ніколи не повинні стати мотивом для того, щоб ви послабили пильність. Ваше слово завжди повинно значити саме «ні», а не «мабуть». Дитина повинна твердо знати й розуміти слова «можна» і «не можна». Усе, що ви визнаєте припустимим для дитини (нова іграшка, собака, кішка), повинне пройти через ваші руки, бути перевірено вами й відповідним чином оброблено.

8. Навчіть дитину не розповідати «першому зустрічному» про ваш сімейний статок, місце роботи й посади батьків.